кордегардія
КОРДЕГА́РДІЯ, ї, ж., іст.
У XVII – XIX ст. – приміщення для військового караулу, а також для ув'язнених.
Приходять тлумач і стражник, обидва сміються: “Магда прибігла” .. Я зрадів: всі побачать, що я не брехав .. Піднімаємося в кордегардію (Ю. Логвин);
Зголоднілі друзі вкупі зі своїми слугами шастали по набережних і кордегардіях, сподіваючись, що хоч хто-небудь з колишніх приятелів запросить їх на обід (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма);
Розгорілася [сварка] на східцях церкви.., яку Блад безцеремонно пристосував під кордегардію (П. Мовчан, пер. з тв. Р. Сабатіні).
Словник української мови (СУМ-20)