Словник української мови у 20 томах

коректувати

КОРЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

1. Те саме, що коригува́ти 1.

Галузь освіти покликана коректувати свої пріоритети й цінності з урахуванням актуальних і перспективних, довготривалих питань у розвитку людини та суспільства (з навч. літ.);

Психоаналіз коректує ставлення особистості до життєвої практики, відкриваючи їй власні глибинні методи гармонізації внутрішнього світу (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Вперто не погоджувалися соціологи “коректувати” рейтинг губернатора в офіційному прес-релізі (В. Єшкілєв);

// Змінювати що-небудь у діяльності, творчості, розвитку і т. ін. відповідно до ситуації.

Людина в повсякденному житті є виконавцем та інтерпретатором культурних настанов суспільства, яке формує й коректує основні параметри її свідомості, поведінки і діяльності (з наук.-попул. літ.);

Національні особливості коректують універсальні принципи економічної історії (з навч. літ.);

Імідж дає змогу коректувати поведінку, адаптувати людину до соціальних комунікацій (із журн.).

2. полігр. Виправляти текст чого-небудь у коректурі (перев. відбитку друкарського, комп'ютерного набору).

Дотемна просиджував він [Юрій Яновський] у пропахлих свинцем і гасом цехах друкарні, продивляючись і коректуючи аркуші свого журналу (М. Бажан);

Він .. горячково коректував свою першу збірку повоєнних віршів (Олекса Ізарський).

3. військ., рідко. Те саме, що коригува́ти 2.

Командир дивізіону коректує вогонь під час стрільби (з навч. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. коректувати — коректува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. коректувати — КОРЕКТУВАТИ – КОРИГУВАТИ Коректувати, -ую, -уєш. 1. Вносити корективи в щось, виправляти що-небудь тощо: коректувати розрахунки економістів, коректувати артилерійську стрільбу. 2. Виправляти помилки у відбитку друкарського, комп’ютерного та ін.  Літературне слововживання
  3. коректувати — КОРЕҐУВАТИ, поправляти, виправляти; (гармату) пристрілювати.  Словник синонімів Караванського
  4. коректувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 книжн. Вносити корективи, поправки в що-небудь. 2》 друк. Виправляти текст чого-небудь у коректурі (у 2 знач.). 3》 військ. Те саме, що корегувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коректувати — див. коригувати  Словник чужослів Павло Штепа
  6. коректувати — коректува́ти, коригува́ти (від лат. corrigo – виправляю) 1. Вносити виправлення, виправляти щось. 2. Виправляти на друкарському відбитку помилки. 3.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. коректувати — ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док.  Словник синонімів української мови
  8. коректувати — Коректува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. коректувати — КОРЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. книжн. Вносити корективи, поправки в що-небудь. Сміливість, наполегливість, натхненна праця й трудова звитяга комсомольців і молоді коректують розрахунки господарників, скорочують строки будівництва (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах