корелят

КОРЕЛЯ́Т, а, ч.

Елемент, поняття і т. ін, співвідносні зі своїми відповідниками.

Обрядовий дискурс, як ніякий інший, демонструє функціональні можливості ментального кореляту (об'єднувального концепту) слова й речі (з наук. літ.);

Життєвий світ виступає тим постійним і найефективнішим корелятом свідомості, завдяки якому ми й можемо одержати адекватну картину її смислової структури (з наук.-попул. літ.);

Лише в екстраординарних випадках, коли жінка бездоганно виконує дефінітивно “не жіночу роботу”, у жіночому кореляті чоловічої назви за професією чи родом занять свідомо акцентується на статі суб'єкта (із журн.).

Значення в інших словниках

1. корелят — Тут: відповідник, супутник [XIX] Патріархальна сім'я, основана на перевазі мужчини і поневоленні женщини, сплодила проституцію, яка й тягнеться протягом усіх віків червоною ниткою як нерозлучний корелят моногамічної сім'ї [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. корелят — кореля́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови