коренеплоди
КОРЕНЕПЛО́ДИ, ів, мн. (одн. коренеплі́д, ло́ду, ч.).
1. Рослини, вирощувані для господарського використання (буряк, морква, редька, ріпа, петрушка і т. ін.).
Коренеплоди сортують вручну. Їх використовують залежно від форми, розміру, забарвлення для приготування супів, гарнірів, соусів, холодних закусок (з навч. літ.);
Коренеплоди використовують як продукт харчування, для годівлі худоби, а також для технічних потреб (із журн.).
2. перев. одн. Потовщений головний корінь, у якому відкладаються поживні речовини.
Коренеплід буває здебільшого у дворічних рослин (з наук. літ.);
Люди знали моркву лише як солодкий і соковитий коренеплід, а недавно виявилося, що в насінні моркви є цінні лікарські речовини (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)