кореспондент
КОРЕСПОНДЕ́НТ, а, ч.
1. Той, хто листується з ким-небудь.
Оце вже виплатила всі задавнені листовні довги [борги].., а тепер уже писатиму тільки постійним кореспондентам (Леся Українка);
Окремо стоїть справа з листами Коцюбинського. З його [нього] був дуже ретельний та акуратний кореспондент, і листи його .. часто мають і неабияку художню вартість (С. Єфремов);
Один із кореспондентів моїх, твердячи про “потребу вигнати з мови церковнослов'янські слова”, не влучає в ціль: виганяти треба насамперед ганебні факти з життя (М. Рильський).
2. Співробітник газети, журналу, радіо, телебачення або приватна особа, що надсилає свої інформації з місць.
В мене був знайомий кореспондент телеграфного агентства (В. Самійленко);
Він був у поході за кореспондента й фотографа, тому в його рюкзаку .. було ще п'ять широких блокнотів, “Щоденник походу” й чимало конвертів з марками (Б. Антоненко-Давидович);
Кореспондент був у розпачі. Це був зовсім молодий журналіст, йому бракувало настирливості (Ю. Винничук).
(1) Робітни́чий кореспонде́нт, іст. – робітник, який систематично писав замітки, статті до газет і журналів.
У 20-30-х р. XX ст. були організовані гуртки з вивчення української мови, робітничі кореспонденти стали писати українською мовою (з наук. літ.);
(2) Сільськи́й кореспонде́нт, іст. – мешканець села, який систематично писав замітки, статті до газет і журналів.
1926 р. часопис “Червона газета” побачив світ. Через рік вона, на той час перша і єдина українська газета в РСФРР, вже мала сталий редакційний апарат і понад 200 сільських кореспондентів (з наук. літ.);
(3) Спеціа́льний кореспонде́нт – співробітник газети, журналу, радіо і т. ін., якого редакція посилає куди-небудь із певним завданням.
– Набридло сидіти й морочитись з кореспонденціями. Сам хочу писати кореспонденції. Домовився з Антоном Павловичем, що поїду на Урал спеціальним кореспондентом “Зорі” (М. Трублаїні);
[Крикун:] Я з радістю і жив би на передовій. Але я спеціальний кореспондент по фронту і мушу бути, на жаль, у штабах, щоб освітлювати все (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)