коржики
КО́РЖИКИ, ів, мн. (одн. ко́ржик, а, ч.).
Печиво з тіста (з цукром або на меду), перев. у формі кружечків.
І ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці (І. Котляревський);
Вона поставила .. у великій синій вазі на високій ніжці жовтих солодких та крихких коржиків (Т. Осьмачка);
Коли гості впоралися з ними [стравами], подали десерт – .. всякі солодкі тістечка, мазурки, пляцки [пиріжки] та коржики з коринкою (З. Тулуб);
З тією думкою пішов [Мирон Данилович] від Самохи, маючи подарунок: два коржики з качанизни (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)