коригувальник
КОРИГУВА́ЛЬНИК, рідше КОРЕГУВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. полігр. Той, хто коригує (у 1 знач.) текст.
Студенти Вінницького державного педагогічного університету за спеціальністю “комп'ютерні технології в управлінні та навчанні” опановують навички роботи з інформаційними середовищами як системні програмісти, програмісти-розроблювачі й коригувальники (із журн.);
Коригувальник текстів має володіти мовою оригіналу, зокрема орфографією, граматикою, стилістикою та семантикою, і якісно редагувати документи (з газ.).
2. військ. Той, хто коригує (у 2 знач.) вогонь.
Артилерист-корегувальник безперервно кричав у телефон (Л. Первомайський);
Він сам напросився у Сагайди коригувати вогонь, і Сагайда згодився, бо в глибині душі вважав Черниша кращим за себе коригувальником (О. Гончар);
– Який з тебе кореспондент? Ти – коригувальник вогню (Л. Кононович);
У кожну механізовану роту призначають артилерійського корегувальника для управління вогнем артилерійської батареї (з навч. літ.);
// Літак, з якого коригують вогонь артилерії.
Під час Другої світової війни спочатку літаки використовувались як розвідники й корегувальники артилерійського вогню (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)