коригувати
КОРИГУВА́ТИ, рідше КОРЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.
1. Вносити корективи, виправлення в що-небудь.
Талочка .. захоплено допомагала йому, хоч .. йому доводилося її весь час коригувати (Д. Бузько);
В Адаменка був гострий розум, план того бою цілком постав у його голові, я лише корегував і переводив на практичні рейки (Ю. Яновський);
Команда корабля мусила тільки стежити за роботою автоматів і, в разі потреби, корегувати її (В. Владко);
Ми були у складі імперії, вона робила свій імідж на експорт, коригувала систему ідеологічних дзеркал, створювала ілюзію своєї, а відтак і нашої, присутності у світі (Л. Костенко);
Дискутуючи мiж собою, “ядерники” i “зеленi” пiд тиском громадської думки вимушені були коригувати свої позицiї, йти на поступки одне одному (з наук. літ.);
Правопис – система, що саморозвивається. Тому цей процес необхідно досліджувати, упорядковувати, коригувати (з наук.-попул. літ.).
2. військ. Вносити поправки під час стрільби.
Офіцер командував через паркан, щось показуючи та корегуючи (І. Багряний);
Поручик Туманов, щоб було зручніше корегувати стрільбу, услід за піхотою теж кинувся з телефоністами до першої лінії (П. Панч);
Черниш стояв на спостережному пункті, виритому цієї ночі просто в полі за маєтком. Він сам напросився у Сагайди коригувати вогонь (О. Гончар);
– Був би оце зв'язок з командиром мінроти Суницею, ми б йому підказали, куди кидати мінами, – зітхає Губа. – Самі б коригували (Є. Доломан);
Подумки похвалив Імар молодого .. ватажка архарських бунтівників. Зараз він мав переховуватися в одному з будинків поблизу й коригувати політ ядер (О. Авраменко).
3. полігр. Те саме, що коректува́ти 2.
Можна признати рацію моєму бажанню корегувати самій, бо таки автор завжди має гостріше око (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)