корисно
КО́РИ́СНО.
Присл. до ко́ри́сний 1, 2.
Не можу сказати, щоб полеміка впливала на нерви корисно (Леся Українка);
Слухати книгу треба, як слухаєш оповідь звичайної людини, щоб приємно і корисно провести час (Г. Пагутяк);
Анна казала, що заколисується в транспорті й зараз корисно гуляти на свіжому повітрі (Є. Пашковський);
Жваво й корисно працювала віленська друкарня аж до часу церковної унії (9 жовтня 1596 р.) (І. Огієнко);
Сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі, сподіваючись корисно розпродати свої товари (З. Тулуб);
// у знач. пред. Про корисність чого-небудь (про вплив, дію і т. ін.); ви́гідно (у 2 знач.).
Це дуже корисно, коли передивляєшся свою річ удруге (М. Коцюбинський);
– Спати вночі на свіжому повітрі мені буде навіть корисно, отож ти не турбуйся! (В. Владко);
[Головань:] Розкажіть їм про себе. Це дуже корисно. Молодь треба виховувати на подвигах ветеранів (М. Руденко);
– Не відмовляюся, жінко, послухати доброї ради – Руки здіймати до Зевса корисно, щоб зглянувсь на нас він (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)