корковий
КО́РКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ко́рок 1, 2.
Товщина коркового шару неоднакова у різних рослин (з навч. літ.);
Коркове виробництво дуже раціональне й ощадливе (із журн.);
// Зробл. з корка (у 1 знач.).
На голові в чоловіків і жінок широкополі тропічні брилі або коркові шоломи (П. Козланюк);
Пораненого поклали на корковий матрац (Д. Ткач);
Пістолет випав з рук офіцера, з голови злетів сірий шолом з корковою прокладкою. Ця прокладка врятувала його від смерті... (В. Малик);
Казьо викінчує маленькі жіночі туфлі на корковому каблуку (Р. Іваничук);
// Який виробляє корки (у 2 знач.).
Кричущий акт непослуху трапився на корковому заводі (Ю. Смолич).
2. Із підборами (про взуття).
Бере чоботи коркові (Сл. Б. Грінченка);
– Що ж тобі, Парасочко, подарувати? – Коркові черевики! – каже (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)