кормління

КОРМЛІ́ННЯ, я, с.

У Московській державі XIV – першої половини XVI ст. – система винагородження князівських намісників, які, виконуючи судово-адміністративні функції, одержували право стягати з населення податки, мита і т. ін. на свою користь.

Тіуни, що були помічниками князівських намісників, зникли в середині XVI ст. у зв'язку з ліквідацією системи кормління (з наук. літ.);

Намісники управляли дорученими їм областями й чинили суд. За це вони за старим звичаєм діставали право на кормління, тобто на збір на свою користь певних доходів з населення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кормління — кормлі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кормління — -я, с. У Росії 14 – першої половини 16 ст. – система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кормління — КОРМЛІ́ННЯ, я, с. У Росії XIV — першої половини XVI ст.— система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мита тощо на свою користь.  Словник української мови в 11 томах