кормління
КОРМЛІ́ННЯ, я, с. У Росії XIV — першої половини XVI ст.— система винагородження царських намісників, які виконували судово-адміністративні функції та одержували право стягати з населення податки, мита тощо на свою користь.
Намісники управляли дорученими їм областями й чинили суд. За це вони за старим звичаєм діставали право на кормління, тобто на збір на свою користь певних доходів з населення (Іст. СРСР, І, 1957, 102).
Словник української мови (СУМ-11)