корозія
КОРО́ЗІЯ, ї, ж.
1. спец. Руйнування поверхні різних тіл під впливом фізико-хімічних і біологічних чинників.
Неприпустимим є тривале зберігання порожньої скляної тари на складах, оскільки навіть досить висока хімічна стійкість скла не в змозі захистити його поверхню від корозії (з наук. літ.);
Мікробіологічна корозія цементних бетонів трапляється в житлових і промислових будинках, транспортних і гідротехнічних спорудах (з навч. літ.);
// Руйнування поверхні металів унаслідок хімічної взаємодії із зовнішнім середовищем; іржавіння.
Бор додають до сталі для підвищення її міцності й жароміцності, насичують ним поверхні сталевих виробів для захисту від корозії (з наук. літ.);
Людство щороку втрачає від корозії близько 30 мільйонів тонн різних металів (В. Владко);
Принципу роботи машин зрозуміти не можна, бо корозія повністю роз'їла майже всі деталі (О. Бердник).
2. перен. Руйнування, занепад чого-небудь, утрата позитивних рис.
Великі українці .. боролись проти рабства, внутрішньої корозії національного характеру, а, отже, за вільний народ (І. Жиленко);
Олесь Терентійович Гончар – один із тих непокірних, які в умовах тоталітарної системи вистояли, зберегли людську гідність, не побоялися заявити про корозію й лицемірство радянського суспільства (з наук. літ.).
3. геол. Руйнування гірських порід під впливом повітря та води.
Корозія спричиняє утворення порожнин у земній корі, тріщин, лійок, жолобів тощо на поверхні землі (з наук. літ.).
4. вет., мед. Руйнування живої тканини внаслідок виразкових процесів або під дією їдких речовин.
Під дією кислот відбувається руйнування, корозія тканин (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)