короленко
КОРОЛЕ́НКО, а, ч., нар.-поет.
Те саме, що короле́вич.
Дасть тобі король червоную корогов, .. А короленко – вороного коня (П. Чубинський);
Нараз Доброчин замовк і глянув на Володимира, якому короленко розповідав щось смішне, бо Володимир зрідка порскав у кулак і крутив головою (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)