королик

КОРО́ЛИК, а, ч.

1. Зменш. до коро́ль 1.

Маючи вроджене почуття шляхетності й, сказати б, чоловічої делікатності, він розумів, що негоже отак навпростець посилати цього маленького королика під три чорти (П. Загребельний);

– Були шведи... – Безумно сміливий, авантюрний королик... Дав під Лісною побити корпус, який ішов до нього. Коб з'єднався з ним, ударив на царя – пір'я б з нього посипалося (Ю. Мушкетик).

2. Дрібний лісовий птах родини короликових із сірувато-зеленим пір'ям та оранжевим або жовтим тім'ям.

Малі королики в гнізді як розкричалися, то вже кричали невгаваючи, поки батько й мати не прилетіли (І. Франко);

Птаха, меншого за королика жовтоголового, ви не зустрінете. Живе ця крихітка у хвойних лісах Карпат (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. королик — Коро́лик: — кропив'янка (птах) [20] — кропив'янка [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. королик — коро́лик 1 іменник чоловічого роду, істота про короля зневажл. коро́лик 2 іменник чоловічого роду, істота птах  Орфографічний словник української мови
3. королик — -а, ч. 1》 Зменш. до король 1). 2》 Дрібний лісовий птах ряду горобиних із сірувато-зеленим пір'ям та оранжевим або жовтим тім'ям; золотомушка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. королик — КОРО́ЛИК, а, ч. 1. Зменш. до коро́ль 1. 2. Дрібний лісовий птах ряду горобиних із сірувато-зеленим пір’ям та оранжевим або жовтим тім’ям; золотомушка.  Словник української мови в 11 томах
5. королик — Коро́лик, -ка м. 1) ум. отъ коро́ль. 2) зоол. Крапивникъ, Motacilla troglodytes. Вх. Лем. 427.  Словник української мови Грінченка