королевич
КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч.
Син короля (у 1 знач.).
Ой поїхав королевич на прогуляння (П. Чубинський);
Цісар образив нашого короля і всіх нас, .. відмовившись видати заміж за королевича Якова свою дочку (В. Малик);
Ерік незаконно захопив стіл свого померлого брата, законного ж королевича Олафа потай продав заїжджим купцям (І. Білик);
Я дізнався, що патрон монастиря був королевичем, але зрікся корони й прожив понад шістдесят літ в пустелі (Г. Пагутяк).
Словник української мови (СУМ-20)