королевич
КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч. Син короля (у 1 знач.).
Ой поїхав королевич на прогуляння (Чуб., V, 1874, 768);
Завели її мрії рожеві: Королевича малювали їй мрії (Еллан, І, 1958, 63).
Словник української мови (СУМ-11)КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч. Син короля (у 1 знач.).
Ой поїхав королевич на прогуляння (Чуб., V, 1874, 768);
Завели її мрії рожеві: Королевича малювали їй мрії (Еллан, І, 1958, 63).
Словник української мови (СУМ-11)