королиця

КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., розм.

Королева (у 2, 3 знач.).

З'їла [змія] царя й царицю, короля й королицю (з казки);

Була гарна вбога панна, Краля-королиця: Як ясна зоря рум'яна, Як сніг білолиця (П. Куліш).

КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж.

Багаторічна дика трав'яниста рослина родини складноцвітих, що має жовті або білі квітки із жовтими осередками.

Літо ще не встигло прив'ялити буйну зелень весни, але вже жбурнуло на луги понад Ворсклою повні жмені жовтогарячих королиць (Л. Дмитерко);

Королиця – рослина багаторічна, взимку відмирає лише надземна частина стебла, а кореневище живе багато років, кожної весни даючи нові пагони (з наук.-попул. літ.);

Королиця дуже схожа на ромашку (із журн.).

Значення в інших словниках

1. королиця — короли́ця 1 іменник жіночого роду, істота діал. короли́ця 2 іменник жіночого роду рослина — польова ромашка; білий ромен  Орфографічний словник української мови
2. королиця — I -і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). II -і, ж. Багаторічна дика трав'яниста рослина, що має жовті чи білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). З’їла царя й царицю, короля й королицю (Сл. Гр.). КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж. (Chrysanthemum leucanthemum L.).  Словник української мови в 11 томах
4. королиця — Короли́ця, -ці ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Грин. І. 249. Була гарна вбога панна, краля-королиця. К. МБ. X. 4.  Словник української мови Грінченка