королиця

КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Королева (у 3 знач.).

З’їла царя й царицю, короля й королицю (Сл. Гр.).

КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж. (Chrysanthemum leucanthemum L.). Багаторічна дика трав’яниста рослина, що має жовті або білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен.

Літо ще не встигло прив’ялити буйну зелень весни, але вже жбурнуло на луги понад Ворсклою повні жмені жовтогарячих королиць (Дмит., Обпалені.., 1962, 15);

На лісових галявинах білими скатертинами стеляться квіти королиці (Веч. Київ, 26.VІ 1961, 4).

Значення в інших словниках

1. королиця — короли́ця 1 іменник жіночого роду, істота діал. короли́ця 2 іменник жіночого роду рослина — польова ромашка; білий ромен  Орфографічний словник української мови
2. королиця — I -і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). II -і, ж. Багаторічна дика трав'яниста рослина, що має жовті чи білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., розм. Королева (у 2, 3 знач.). З'їла [змія] царя й царицю, короля й королицю (з казки); Була гарна вбога панна, Краля-королиця: Як ясна зоря рум'яна, Як сніг білолиця (П. Куліш). КОРОЛИ́ЦЯ², і...  Словник української мови у 20 томах
4. королиця — Короли́ця, -ці ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Грин. І. 249. Була гарна вбога панна, краля-королиця. К. МБ. X. 4.  Словник української мови Грінченка