королиця
КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Королева (у 3 знач.).
З’їла царя й царицю, короля й королицю (Сл. Гр.).
КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж. (Chrysanthemum leucanthemum L.). Багаторічна дика трав’яниста рослина, що має жовті або білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен.
Літо ще не встигло прив’ялити буйну зелень весни, але вже жбурнуло на луги понад Ворсклою повні жмені жовтогарячих королиць (Дмит., Обпалені.., 1962, 15);
На лісових галявинах білими скатертинами стеляться квіти королиці (Веч. Київ, 26.VІ 1961, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- королиця — короли́ця 1 іменник жіночого роду, істота діал. короли́ця 2 іменник жіночого роду рослина — польова ромашка; білий ромен Орфографічний словник української мови
- королиця — I -і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). II -і, ж. Багаторічна дика трав'яниста рослина, що має жовті чи білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., розм. Королева (у 2, 3 знач.). З'їла [змія] царя й царицю, короля й королицю (з казки); Була гарна вбога панна, Краля-королиця: Як ясна зоря рум'яна, Як сніг білолиця (П. Куліш). КОРОЛИ́ЦЯ², і... Словник української мови у 20 томах
- королиця — Короли́ця, -ці ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Грин. І. 249. Була гарна вбога панна, краля-королиця. К. МБ. X. 4. Словник української мови Грінченка