1. Орфографічний словник української мови

королиця

короли́ця 1

іменник жіночого роду, істота

діал.

короли́ця 2

іменник жіночого роду

рослина — польова ромашка; білий ромен

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. королиця — I -і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). II -і, ж. Багаторічна дика трав'яниста рослина, що має жовті чи білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., розм. Королева (у 2, 3 знач.). З'їла [змія] царя й царицю, короля й королицю (з казки); Була гарна вбога панна, Краля-королиця: Як ясна зоря рум'яна, Як сніг білолиця (П. Куліш). КОРОЛИ́ЦЯ², і... Словник української мови у 20 томах
  3. королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). З’їла царя й царицю, короля й королицю (Сл. Гр.). КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж. (Chrysanthemum leucanthemum L.). Словник української мови в 11 томах
  4. королиця — Короли́ця, -ці ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Грин. І. 249. Була гарна вбога панна, краля-королиця. К. МБ. X. 4. Словник української мови Грінченка