Великий тлумачний словник сучасної мови

королиця

короли́ця

I -і, ж., діал.

Королева (у 3 знач.).

II -і, ж.

Багаторічна дика трав'яниста рослина, що має жовті чи білі квітки з жовтими осередками; польова ромашка; білий ромен.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. королиця — короли́ця 1 іменник жіночого роду, істота діал. короли́ця 2 іменник жіночого роду рослина — польова ромашка; білий ромен  Орфографічний словник української мови
  2. королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., розм. Королева (у 2, 3 знач.). З'їла [змія] царя й царицю, короля й королицю (з казки); Була гарна вбога панна, Краля-королиця: Як ясна зоря рум'яна, Як сніг білолиця (П. Куліш). КОРОЛИ́ЦЯ², і...  Словник української мови у 20 томах
  3. королиця — КОРОЛИ́ЦЯ¹, і, ж., діал. Королева (у 3 знач.). З’їла царя й царицю, короля й королицю (Сл. Гр.). КОРОЛИ́ЦЯ², і, ж. (Chrysanthemum leucanthemum L.).  Словник української мови в 11 томах
  4. королиця — Короли́ця, -ці ж. = королева. Ззіла царя й царицю, короля й королицю. Грин. І. 249. Була гарна вбога панна, краля-королиця. К. МБ. X. 4.  Словник української мови Грінченка