Словник української мови у 20 томах

коронкуватий

КОРОНКУВА́ТИЙ, а, е, розм., рідко.

Який має форму коронки (у 1 знач.), подібний до неї.

Самоха .. взявся знов крутити верхній пеньок, сухий і коронкуватий (В. Барка).

Словник української мови (СУМ-20)