короткий
КОРО́ТКИЙ, а, е.
1. Який має малу довжину; протилежне довгий.
У садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі, в короткому синьому жупанку (Т. Шевченко);
Шия в його була така коротка, ніби голова лежала на самих плечах (І. Нечуй-Левицький);
Обидві ноги його були прикуті до каменя залізними короткими ланцюгами (О. Гончар);
Сам боярин – статний, лисий, над очима двома гострими ножами чорніли брови, борода була коротка, але густа, як хащі дерези (Ю. Мушкетик);
Першою до Ейрін підступила невисока жінка з коротким русявим волоссям (О. Авраменко);
// Близький, недалекий (про відстань, шлях).
[Завірюха:] Дорога на Чигирин є навпростець коротка, за ніч ми будем там (Л. Дмитерко);
Я пройшов вулицею, пірнув під темні яблуневі гілки, звернув коротким шляхом і незабаром знову опинився коло лікарняної стіни (С. Жадан);
У бігу на коротку дистанцію дуже важливу роль відіграє старт (з наук.-попул. літ.);
// Невисокий, низький.
Ось показалась коротка й сита фігура [Івана] (М. Коцюбинський);
// Невеликий обсягом, розміром.
Тобі ніколи возиться з довгими листами, то нехай вже буде короткий (Леся Українка).
2. Який триває недовго; короткочасний; протилежне тривалий.
І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Короткий був роман старого канцеляриста й бідної, бездомної сироти (І. Франко);
Нарада була коротка, але палка (О. Донченко);
Короткі промови – найкращі завжди (Т. Масенко);
Байбаки гріються на піску біля нір, обережно спинаються на задні лапи, коротким свистом вістують про небезпеку вгорі (Є. Пашковський);
Найкоротші ночі бувають у червні (із журн.);
// Недостатній за часом.
Старому жениться й ніч коротка (Номис);
Нарікаю тільки, що дні короткі, не стає мені часу (М. Коцюбинський);
// Уривчастий (про мову, звуки і т. ін.).
Часом чутно окремі вигуки, короткі розмови тих, що ближче до авансцени (Леся Українка);
Хворий лежав на лівому боці .. І з сухого рота ледве виривалося коротке й часте дихання (Ю. Шовкопляс);
В темряві лунали короткі команди, шикувались підрозділи (О. Гончар);
// Швидкий (про рух, дію і т. ін.).
Море несло на собі хвилю і, докотивши, коротким, навиклим рухом скидало її на берег (М. Коцюбинський);
Не треба сліз і не потрібен сміх, – Лише удар, разючий та короткий, Що опече безжально, як батіг (М. Рильський);
Вона заходить в коридор, кинувши на мене лише один короткий, але повний ненависті і зневаги погляд (С. Андрухович).
3. Стисло викладений, висловлений; небагатослівний.
Далі йшло коротке описання життя на селі (Леся Українка);
Коротка звістка, але скільки в ній глибокого політичного змісту (В. Еллан-Блакитний);
Він узяв у руки зшиток із кількох аркушів, – короткий звіт про мету експедиції та маршрут (А. Кокотюха);
Вибач за такий короткий лист, але я відчуваю, що часу залишається дуже мало (Д. Білий).
Словник української мови (СУМ-20)