коротко
КО́РОТКО.
Присл. до коро́ткий.
З ними [входять] Годвінсон і Джошуе Кембль, обоє коротко обстрижені (Леся Українка);
Сонце світить коротко, бо небо – вузеньке над міжгір'ям (М. Коцюбинський);
Пароплав прогудів тричі – коротко, уривчасто, потім ще раз – протяжно (С. Журахович);
Про сутичку в лісі під Манівцями мені коротко переповів по телефону Калязін (А. Кокотюха);
Так, я ходила на танці, але дуже коротко, відповіла я, десь півроку (С. Андрухович);
Сахно витягла листа й передала його господареві. – Коли дозволите, я коротко розповім, у чому справа (Ю. Смолич);
Мама зiтхала, мов важко їй було покидати свiй закуток скорботи, батько коротко лаявся (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)