короткозорість

КОРОТКОЗО́РІСТЬ, рості, ж.

1. Вада зору, внаслідок якої людина погано бачить на далекій відстані; міопія.

Ні в білих, ні в червоних він і близько не був, не служив навіть у царській армії через плоскостопість та велику короткозорість (Б. Антоненко-Давидович);

Десь аж до п'ятого класу я нічого не знала про свою короткозорість (М. Руденко);

Чорноус зняв окуляри, – він рідко лишався в них на людях, чомусь ніби соромився своєї короткозорості (Ю. Мушкетик).

2. перен. Властивість за знач. короткозо́рий 2.

Мимоволі пригадав він [Сагайдачний] слова старого Повчанського про те, що козацькі походи накликають татарські наскоки, і гірко дорікав собі за короткозорість (З. Тулуб);

Як може Самієв недооцінювати значення їхньої присутності там, у самому пеклі [на передовій]? Адже це з його боку короткозорість... (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. короткозорість — короткозо́рість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. короткозорість — -рості, ж. Абстр. ім. до короткозорий. || Аномалія рефракції кришталика (див. кришталик 3)) ока, при якій паралельні промені, що потрапляють в око, після заломлення сходяться у фокусі не на сітківці, а попереду неї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. короткозорість — Вада зору; нечітке бачення віддалених предметів через видовження передньо-задньої осі очного яблука або через надто сильні фокусуючі властивості оптичної системи ока; к. коригують за допомогою ввігнутих оптичних лінз.  Універсальний словник-енциклопедія
4. короткозорість — КОРОТКОЗО́РІСТЬ, рості, ж. 1. Вада зору, внаслідок якої людина погано бачить на далекій відстані. Багато людей, які страждають короткозорістю, вважають, що це не дуже велике зло… Тим часом...  Словник української мови в 11 томах