коротун
КОРОТУ́Н, а́, ч., розм.
1. Низькоросла людина або тварина; куцан.
Коротун Джеймс Марчі працював механіком авторемонтної станції (В. Владко);
Першим на злітну смугу зістрибнув коротун Ніколаіч (С. Жадан);
Дрібних, закучерявлених цуциків можна було прийняти за ягнят .. Коротунів, що не вилізали з гущавника, ми водили вночі в Паланок, і при тьмавих каганцях ті принюхувалися до підлоги й стін (М. Дочинець);
Довгань кульгав на праву ногу, коротун – на ліву (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. рідко. Видовжений предмет або рослина, коротші за звичайні або коротші за інші.
Дим – добрий провідник електрики. Бували випадки, коли блискавка била в низьку трубу, хоча поряд стояла висока. А все тому, що коротун щосили димів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)