коротунчик

КОРОТУ́НЧИК, а, ч., розм.

Зменш.-пестл. до короту́н 1.

Головний герой книги – коротунчик Незнайко, потрапляє на маленьку планетку й поринає в безжальний світ (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. коротунчик — короту́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коротунчик — КОРОТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до короту́н. Хороша дбайливість одного про одного особливо помітна у ставленні старших до маленького брата, смішного і жвавого коротунчика (Горький, Дитинство, 1947, 117).  Словник української мови в 11 томах