коротунчик

КОРОТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до короту́н.

Хороша дбайливість одного про одного особливо помітна у ставленні старших до маленького брата, смішного і жвавого коротунчика (Горький, Дитинство, 1947, 117).

Значення в інших словниках

1. коротунчик — короту́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коротунчик — КОРОТУ́НЧИК, а, ч., розм. Зменш.-пестл. до короту́н 1. Головний герой книги – коротунчик Незнайко, потрапляє на маленьку планетку й поринає в безжальний світ (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах