коротунчик
КОРОТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до короту́н.
Хороша дбайливість одного про одного особливо помітна у ставленні старших до маленького брата, смішного і жвавого коротунчика (Горький, Дитинство, 1947, 117).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коротунчик — короту́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коротунчик — КОРОТУ́НЧИК, а, ч., розм. Зменш.-пестл. до короту́н 1. Головний герой книги – коротунчик Незнайко, потрапляє на маленьку планетку й поринає в безжальний світ (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах