корчівка
КОРЧІ́ВКА, и, ж.
Місце, де викорчувано ліс.
Се корчівка: тут були колись грабки – він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Б. Грінченка);
Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)