корчівка
Корчівка, -ки
ж.
1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у.
2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.
Словник української мови ГрінченкаКорчівка, -ки
ж.
1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у.
2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.
Словник української мови Грінченка