корчівка

КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс.

Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Гр.);

Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (Воронько, Тепло.., 1959, 97).

Значення в інших словниках

1. корчівка — корчі́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. корчівка — -и, ж. Місце, де викорчувано ліс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корчівка — КОРЧІ́ВКА, и, ж. Місце, де викорчувано ліс. Се корчівка: тут були колись грабки – він вирубав, після викорчував та й почав сіяти (Сл. Б. Грінченка); Вже й ліс порубали. Корчівку нову Покрила хвиляста родюча рілля (П. Воронько).  Словник української мови у 20 томах
4. корчівка — Корчівка, -ки ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. Брацл. у. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы. Мик. 480.  Словник української мови Грінченка