корявий
КОРЯ́ВИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що коструба́тий 1; нерівний, вузлуватий.
Ліси закінчилися. Все рідше траплялися коряві сосни, що корінням цупко вхопилися за стрімкі скелі (О. Іваненко);
// Шорсткий, шкарубкий.
На полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Панас Мирний);
Марія сіла допомагати. Взяла в руку коряві пальці червоноармійця й виводила букву “чи” (М. Хвильовий).
2. Те саме, що коструба́тий 2; негарний, невмілий, незграбний.
Кострубаті Чмиреві слова треба було ще опрацювати, надати їм виразної юридичної форми (Б. Антоненко-Давидович);
Звичайнісінький зошит у клітинку. Почерк справді корявий... Я розгорнув зошит так, щоб бачила Валентина (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)