корявий
КОРЯ́ВИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що коструба́тий 1; нерівний, вузлуватий.
Ліси закінчилися. Все рідше траплялися коряві сосни, що корінням цупко вхопилися за стрімкі скелі (О. Іваненко);
// Шорсткий, шкарубкий.
На полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Панас Мирний);
Марія сіла допомагати. Взяла в руку коряві пальці червоноармійця й виводила букву “чи” (М. Хвильовий).
2. Те саме, що коструба́тий 2; негарний, невмілий, незграбний.
Кострубаті Чмиреві слова треба було ще опрацювати, надати їм виразної юридичної форми (Б. Антоненко-Давидович);
Звичайнісінький зошит у клітинку. Почерк справді корявий... Я розгорнув зошит так, щоб бачила Валентина (А. Кокотюха).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корявий — коря́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- корявий — -а, -е, розм., рідко. Те саме, що кострубатий 1); нерівний (про дерево). Великий тлумачний словник сучасної мови
- корявий — Шкарубкий, зашкарублий, кострубатий, неоковирний Словник чужослів Павло Штепа
- корявий — Коря́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- корявий — КОРЯ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що коструба́тий 1; нерівний (про дерево). Ліси закінчилися. Все рідше траплялися коряві сосни, що корінням цупко вхопилися за стрімкі скелі (Ів., Вел. очі, 1956, 66). Словник української мови в 11 томах