коряк

КОРЯ́К¹, а́, ч.

1. Кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина і т. ін.); корець (у 1 знач.), ківш (у 1 знач.).

Повитягав [кухар] з казана .. зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане (І. Нечуй-Левицький);

Треба коряк який взяти до рук, Напиться води-джерелівки (І. Франко);

– Не знаю, з чого їли та пили б, як тарілок та чарок не було би. Хіба з корит та з коряків, як на Січі (Б. Лепкий);

У здоровенних барилах пінилося бурштинове пиво, жбани та коряки із хлібною горілкою здавалися невичерпними (Д. Білий);

// Черпак для вихлюпування води з човна.

– Човен, сказати правду, .. тече, та там коряк лежить, – будете вихлюпувати (Остап Вишня);

Дістав [Нестор] з-під корми коряк і, поки не вичерпав воду до дна, не розігнувся (В. Шкляр);

* У порівн. – Оце так щука! – в захопленні вигукнув Варивон, коли велика риба, напівпересічена остям, почала дужими ударами хвоста, неначе коряком, вихлюпувати воду з човна (М. Стельмах).

2. Дерев'яний черпак для набирання зерна, борошна і т. ін.

[Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (М. Кропивницький);

Сипав [піп] курям пшеницю з коряка і рокотав басом: – Ціпоньки-ціпоньки, путь-путь-путь... (Григір Тютюнник);

* У порівн. Підставляє [мірошник] пальці під мучник, підносить чорну, мов старий коряк, руку до носа, підіймає голову до коша: – Левку, засипай! (М. Стельмах);

// заст. Міра сипких тіл (як плата за мливо).

Моє діло мірошницьке – підкрути та й сядь, а коряки бери! (Номис);

Як тілько млина я поставив, Коряк непомірний помольцям приправив (І. Манжура).

КОРЯ́К² див. коряки́.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

коряк

Значення в інших словниках