корячок
КОРЯЧО́К, чка́, ч.
Зменш. до коря́к¹.
Оверко .. сам вихилив повний корячок сирцю (К. Гордієнко);
Буено підніс йому до губів корячок води. Сергій ковтнув кілька разів (І. Білик);
Княжі люди щедро підносили співакам чималі корячки хмільних медів – тож співали й не вмовкали (В. Чемерис);
Ватя встала і гукнула на паничів: – Та візьміть з собою корячок, щоб вичерпати воду з човна (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)