косарики
КОСА́РИКИ, а, ч.
1. тільки мн. Рід трав'янистих рослин родини півникових з лінійно-мечоподібним листям і квітками різного кольору; гладіолус.
Рід косариків налічує близько 250 видів, з яких 163 походять із південної частини Африки, 10 – з Євразії, 9 ростуть на Мадагаскарі (з наук.-попул. літ.).
2. Квітка цієї рослини.
Косарики активно використовують в букетній індустрії (із журн.).
3. Те саме, що соки́рки.
Поле на землі з пшеницями та житами саме у красуванні, і межі, зарощені шпоришем, косариками, молочаєм, безсмертником, і чепчиком, і звіробоєм, були такі спокійні і несхвильовані (Т. Осьмачка);
Лежить командир, а кров його яскраво червонить зелену траву та бузкові косарики (М. Стельмах);
Степура розморено сидить біля окопу, курить. Оці будяки, та сині косарики, та собача рожа – це все друзі його дитинства (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)