косарик
КОСА́РИК¹, а, ч.
Зменш.-пестл. до коса́р¹.
За горою за крутою Косарики косять (з народної пісні);
Люди ридали і довго жаліли, що ні рибалок не вийде вже з нас, ні косариків у лузі, ні плугатарів у полі (О. Довженко);
Сонце вже підбилося височенько, і косарики звалили чимало трави. Косили без відпочинку (Григорій Тютюнник).
КОСА́РИК², а, ч.
1. Членистонога тварина з вісьма довгими кінцівками, що тримають тулуб високо над поверхнею при русі, тіло якої поділяється на головогруди та сегментоване черевце.
По дну тільки коли-не-коли пробіжить довгоногий павук-косарик чи проповзе чорний блискучий жук (І. Нечуй-Левицький);
Косарик охоплює лапкою стебельця рослин, що дозволяє йому міцно триматися в траві. Лапку згинають спеціальні м'язи, а розгинає тиск гемолімфи (з навч. літ.);
Мабуть, кожному відома павукоподібна істота, яку звуть косариком. Спробуйте її впіймати! От уже начебто вона в руках. Та де там! (із журн.).
2. тільки мн. Ряд членистоногих тварин класу павукоподібних.
В Україні косарики малодосліджені, описано всього близько 50 видів (з наук.-попул. літ.);
Не слід плутати косариків із павуками, від яких вони відрізняються відсутністю павутинних бородавок і нездатністю виробляти павутиння (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)