косарик

КОСА́РИК¹, а, ч.

Зменш.-пестл. до коса́р¹.

За горою за крутою Косарики косять (з народної пісні);

Люди ридали і довго жаліли, що ні рибалок не вийде вже з нас, ні косариків у лузі, ні плугатарів у полі (О. Довженко);

Сонце вже підбилося височенько, і косарики звалили чимало трави. Косили без відпочинку (Григорій Тютюнник).

КОСА́РИК², а, ч.

1. Членистонога тварина з вісьма довгими кінцівками, що тримають тулуб високо над поверхнею при русі, тіло якої поділяється на головогруди та сегментоване черевце.

По дну тільки коли-не-коли пробіжить довгоногий павук-косарик чи проповзе чорний блискучий жук (І. Нечуй-Левицький);

Косарик охоплює лапкою стебельця рослин, що дозволяє йому міцно триматися в траві. Лапку згинають спеціальні м'язи, а розгинає тиск гемолімфи (з навч. літ.);

Мабуть, кожному відома павукоподібна істота, яку звуть косариком. Спробуйте її впіймати! От уже начебто вона в руках. Та де там! (із журн.).

2. тільки мн. Ряд членистоногих тварин класу павукоподібних.

В Україні косарики малодосліджені, описано всього близько 50 видів (з наук.-попул. літ.);

Не слід плутати косариків із павуками, від яких вони відрізняються відсутністю павутинних бородавок і нездатністю виробляти павутиння (з навч. літ.).