1. Словник української мови у 20 томах

косар

КОСА́Р¹, я́, ч.

Той, хто косить траву, збіжжя і т. ін.

Гей, нуте, косарі! Хоч не рано почали, та багацько утяли (Номис);

У косовицю став [Чіпка] за косаря, – викосив дванадцять копиць сіна (Панас Мирний);

Вправним, відпрацьованим рухом доброго косаря дядько махнув своїм щербатим знаряддям (Ю. Логвин);

Пан Миколай стояв на пагорбі й дивився на копиці, які обступила вода, гублячи працю косарів (Г. Пагутяк);

* Образно. Баба замовкає, поринувши в минуле. І час, страшний косар, ледве чутно повіває над її старечою головою (Ю. Яновський).

КОСА́Р², я́, ч.

Великий білий птах родини ібісових, з довгими ногами й шиєю та характерним лопатоподібним дзьобом.

Косар живиться безхребетними, личинками комах, земноводними, пуголовками та дрібною рибою (з наук. літ.);

В Україні косар гніздиться вздовж Чорноморського узбережжя (з наук.-попул. літ.).

КОСА́Р³, я́, ч.

Те саме, що коса́рик² 2.

Тіло косаря поділяється на головогруди та сегментоване черевце (з наук. літ.);

* У порівн. Розкидає [Антін] ногами то назад, то вперед, то брикається вбік, наче прудкий павук-косар (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косар — коса́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. косар — -я, ч. 1》 Той, хто косить траву, збіжжя тощо. 2》 перев. мн. Ряд членистоногих тварин класу павукоподібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косар — коса́р: ◊ як косаре́ві дуже багато (про їжу)(ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. косар — Я, ч. 1000 штук чого-небудь. Косар баксів. ◇ Налетіти на косар — заборгувати 1000 грошових одиниць. Словник сучасного українського сленгу
  5. косар — 1 (-я) ч.; мол., крим.; жарт.-ірон. Той, хто намагається уникнути служби в армії, роботи. БСРЖ, 282; ПСУМС, 37. 2 (-я) ч.; мол., крим. Тисяча грошових одиниць. БСРЖ, 283; ПСУМС, 37; ЯБМ, 1, 462. Словник жарґонної лексики української мови
  6. косар — Коса́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -са́рю! -сарі́, -сарі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. косар — КОСА́Р, я, ч. 1. Той, хто косить траву, збіжжя тощо. Гей, нуте, косарі! Хоч не рано почали, та багацько утяли (Номис, 1864, № 9999); У косовицю став [Чіпка] за косаря,— викосив дванадцять копиць сіна (Мирний, II, 1954, 67); Косарі, у білих сорочках... Словник української мови в 11 томах