1. Словник української мови в 11 томах

косарик

КОСА́РИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до коса́р 1.

За горою за крутою Косарики косять (Нар. лірика, 1956, 112);

Раз косарики забули поприбирати коси під час грози (Тют., Вир, 1960, 85).

2. тільки мн. (Gladiolus L.). Рід трав’янистих рослин родини півникових з лінійно-мечоподібним листям і квітками різного кольору; гладіолус.

По травистих схилах [Кам’яних Могил] ростуть косарики безкрилі (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Косарик — Коса́рик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. косарик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до косар 1). 2》 тільки мн. Рід трав'янистих рослин родини півникових з лінійно-мечоподібним листям і квітками різного кольору; гладіолус. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косарик — КОСА́РИК¹, а, ч. Зменш.-пестл. до коса́р¹. За горою за крутою Косарики косять (з народної пісні); Люди ридали і довго жаліли, що ні рибалок не вийде вже з нас, ні косариків у лузі, ні плугатарів у полі (О. Словник української мови у 20 томах
  4. косарик — Коса́рик, -ка; -рики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. косарик — Косарик, -ка м. 1) ум. отъ косарь. Ген нуте, косарі, ви, косарики мої. Ном. № 9998. 2) мн. раст. Кавалерскія шпоры, Delphinium consolida. Анн. 124. Словник української мови Грінченка