косичка

КОСИ́ЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до коси́ця 1.

Тіна, неслухняна, галаслива, нестримана, щодня губить стрічки із своїх .. кучерявих косичок (О. Іваненко);

Хоч було темно, а він дивився на скуйовджену голівку з двома товстими косичками (К. Гриб);

Дівчатко виростало. В товсті косички банти заплітало (І. Жиленко);

Довгу косу одрізали і зоставили невеличкі пацьорочки, завивши їх у густі косички (Панас Мирний);

З-під плоскодонної шапочки, вишитої золотом, спадали змійками на плечі тоненькі косички (Р. Іваничук);

* Образно. У щілину між дверима впала косичка світла (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. косичка — коси́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. косичка — -и, ж. Зменш.-пестл. до косиця 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. косичка — косичка, кошичко дика м’ята  Словник застарілих та маловживаних слів
4. косичка — КОСИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коси́ця 1. Довгу косу одрізали і зоставили невеличкі пацьорочки, завивши їх у густі косички. (Мирний, IV, 1955, 172); Тіна, неслухняна, галаслива, нестримана, щодня губить стрічки із своїх.. кучерявих косичок (Ів., Таємниця, 1959, 125).  Словник української мови в 11 томах
5. косичка — Косичка, -ки ж. ум. отъ косиця.  Словник української мови Грінченка