кострубачити
КОСТРУБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, розм.
Те саме, що кошла́тити; куйо́вдити (у 1 знач.).
Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)КОСТРУБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, розм.
Те саме, що кошла́тити; куйо́вдити (у 1 знач.).
Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)