костюмчик

КОСТЮ́МЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до костю́м.

Молодий сільський учитель Антін Вова одягся в свій новенький костюмчик (С. Васильченко);

– Я тоді, до речі, велику посаду обіймала в оленячій індустрії... Костюмчик собі справила (І. Роздобудько);

Він був у старенькому зношеному спортивному костюмчику (І. Рябокляч);

Із двору пролунав радісний дитячий погук, і по стежці до воріт покотився чудовий простоволосий хлопчик, одягнений у матроський костюмчик (Валерій Шевчук);

Литовченко так і не перевдягнув свій коричневий шкільний костюмчик, під яким була блакитна трикотажна сорочка (А. Кокотюха).

Значення в інших словниках

1. костюмчик — костю́мчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. костюмчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до костюм 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. костюмчик — КОСТЮ́МЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до костю́м 1. Молодий сільський учитель Антін Вова одягся в свій новенький костюмчик (Вас., І, 1959, 84); Мати мовчки снувала по кімнаті й затикала в темні кутки Маркові костюмчики (Панч, В дорозі, 1959, 112).  Словник української мови в 11 томах