костяниця
КОСТЯНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що кам'яни́ця 2, 3.
Стебло й черешки листків костяниці волохато-опушені з тонкими прямими шипиками (з наук.-попул. літ.);
У широколистяних лісах серед розкішних заростей орляку спалахнули рубінові грона костяниці (із журн.);
Достатня кількість вітаміну С міститься в плодах барбарису, брусниці, граната, динях, кизилі, костяниці (з навч. літ.).
2. Тварина ряду багатоніжок з рудувато-коричневим тілом.
Глибоко в ґрунт костяниці не закопуються, а ховаються під укриття, що лежать на поверхні (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)