косіння
КОСІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. коси́ти¹ 1.
Уявляв її [Павліну] на тому попелищі .. із старою шовковицею серед двору, на якій висіли козубці з вишневої кори, кушки, коси, коли приходили з косіння на полуденок (У. Самчук);
– Залишимо при косінні ромашковий бордюр, смужку нескошених диких квітів (О. Гончар);
Ніде нікого. Мабуть, усі на полі панському. Пора гаряча, літня, час полоття, косіння трав... (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)