1. Словник української мови у 20 томах

косіння

КОСІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. коси́ти¹ 1.

Уявляв її [Павліну] на тому попелищі .. із старою шовковицею серед двору, на якій висіли козубці з вишневої кори, кушки, коси, коли приходили з косіння на полуденок (У. Самчук);

– Залишимо при косінні ромашковий бордюр, смужку нескошених диких квітів (О. Гончар);

Ніде нікого. Мабуть, усі на полі панському. Пора гаряча, літня, час полоття, косіння трав... (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. косіння — косі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. косіння — -я, с. Дія за знач. косити I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. косіння — Косі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. косіння — КОСІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. коси́ти¹ 1. Косіння можна провадити вручну або пристосованими для цього кінними косарками (Бур’яни.., 1957, 61). Словник української мови в 11 томах