косячок

КОСЯЧО́К², чка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до кося́к² 1, 2.

Гнат наглядів у лощині, за верству від могили, невеликий косячок коней (А. Кащенко);

Омелько .. назвав їй урочище, де мав випасати свій косячок (Ю. Логвин);

Видно було .. рибку дрібненьку, що стояла косячками проти тихої, ледь помітної течії (Григір Тютюнник).

2. розм. Зменш.-пестл. до кося́к² 3.

До озерця невеличким косячком прилетіло кілька чирят (М. Стельмах).

КОСЯЧО́К³, чку́, ч., розм.

Зменш.-пестл. до кося́к⁴.

Треба заспокоїтися, викурити косячок, прийти до тями, розслабитись (А. Кокотюха);

Клавішник .. покурював анашу й обіцяв, що колись дасть і Цюруку потягнуть косячок (В. Діброва);

На столах поряд із залишками шампанського з'явилися пляшки горілки, в повітрі запахло косячками, художники скупчилися біля ватри (І. Роздобудько);

Марла притоптала щойно викурений косячок (І. Карпа).