котелок
КОТЕЛО́К, лка́, ч.
1. Те саме, що казано́к 3.
На лопаті, що лежала на пустих кулеметних коробках, висів котелок (Григорій Тютюнник);
– В одному ескадроні служили, з одного котелка їли, однією голкою обшивалися (М. Стельмах);
Їжу подавали не в тарілках, а в звичайних солдатських котелках (Ю. Збанацький);
Кiмната. Стiл без скатертини, на столi чотири котелки, ложки.., солдатська фляга (О. Коломієць);
Чай з м'ятою зварили у солдатському плескатому котелку, що був у Івана Сидоровича (М. Циба);
Вiн лежав самотнiй пiд землею, пив з солдатського котелка теплу дощову воду (П. Загребельний).
2. розм. Твердий чоловічий капелюх з опуклим верхом і невеликими полями.
Зсунув [перукар] на потилицю котелок і скучно, як щодня, розглядав вітрину приладів електричних (М. Коцюбинський);
Єврейка недовірливо глянула на цього чепурного панича у візитці й котелкові (Д. Бузько);
Елегантно придержуючи котелка правою рукою, він у лівій покручував паличку з монограмою (М. Йогансен);
Мсьє Енно .. мав на голові легенький котелок з муаровою стрічкою (Ю. Смолич);
Озираючись, пригинцем підкрадався до куреня якийсь панок у котелку (В. Нестайко);
Я носив би лайкові рукавички, краватку-метелик і котелок на голові. Це мені теж би личило (О. Чорногуз).
Словник української мови (СУМ-20)